Сьогодні щось немає настрою писати, стомилась. Зранку їздила до нових клієнтів, я тільки другий раз там працюю. Це мила пара стареньких, вони прожили разом 8 років, але через те, що на двох людей, що живуть разом тут держава платить меншу пенсію ніж на двох окремо живучих людей, вони вирішили розїхатись. І, здається, що вони таки збираються жити окремо бо після інтенсивного прибирання кожен тиждень вони просять мене надалі приходити 1 раз на два тижні. Отже, це - не про людське око.... Значить жили вони не тому що почувались разом краще ніж поодинці, а з якихось інших причин. Кожен із них - приємна людина, піклуються одне про одного, але ось, чомусь не хочуть жити разом. Прибирати в них тяжко, вони увесь час хочуть спілкуватися, а мені ж роботу потрібно робити. Отож сьогодні не густо було - помила вікна в кімнаті та ретельно прибрала, приємно було подивитись як стало чисто.
В них живуть дві собаки - великий чорний, якого взяли малим з притулку, там маленький волохань. Коли дивлюсь на цих собачат, то зразу згадую А.! Ми збираємось їхати 6 липня, вже точно! Я так надіюсь, що все буде добре і ми зможемо забрати А. і вона не буде сумувати.
В наш садок прилітає голуб. Спочатку пара намостила гніздо на даху будинку, але щось їх потривожило і вони його покинули. Але я купила корм для голубів і почала їх підгодовувати, коли виходжу з будинку, то шелепочу обгорткою для корму, голуб сидить на даху гаража та спостерігає, як тільки корм в мисці і я відійду, відразу летить і починає їсти. Мабуть мені здається, але він коли голодний, то кружляє над двором і туркоче якось ніби сердито... Хоча це не зовсім голуб, а насправді, здається це - горлиця. Й. вирішив, що я несправедлива до інших птахів та купив ще інший корм - насипає його на стіл в садку, туди прилітають птахи, але не часто, бо горлиця й там встигає перехопити.
Після прибирання я пообідала вдома і поїхала на другу роботу, там цілий тиждень три райони обслуговую. Приїхала трохи стомлена, але не так як раніше, коли в мене був старий район. Все таки зараз легше, а гроші майже ті самі. Чи може я стала сильніша.
Вмикнула релакс музику, а там такі гарні слайди з пейзажами, що страшенно захотілось кудись поїхати, але куди не поїдь зараз - скрізь купи людей товчуться, а хочеться так я на отих мальовничих слайдах - щоб нікогісінько навколо, тільки я та природа. Я - безнадійний самітник.
Прийшли поштою нові нитки, тепер довишиваю на костюм для ансамблю. А з Аліексперс - все застрягло і не рухається, як же довго все там....
Днями один мій товариш надіслав мені посилання на страшне! Це було відео з інстаграм, там дівчина з хлопцем лазять на хмарочоси і інші висотні обєкти, надзвичайно екстремально! Я спочатку хотіла вимкнути, а потім пересилила себе і додивилась до кінця, було дуже страшно, а потім я відчувала себе ніби я отримала дозу адреналіну, в голові ніби прояснилось, сильно билось серце, я стала якась зібрана і заповзята. Мене зачарувала ця дівчина, я почала кожен день дивитись її інстаграм, чекати нових постів, перечитувати старі, та коментарі до них. До навязливості. Голова моя каже мені, що це - самовбивці, питання часу скільки вони так полазять, мені здається, що щось з нею не так, не думаю, що людина може так бажати слави щоб наражати себе на таку небезпеку. Сподіваюсь також, що її батьки про це не знають, бо їх життя стало б пеклом. Але з іншою сторони, в ту хвилину, коли я закінчила дивитись її відео, я відчула що таке адреналінова голка, хоч я не була безпосереднім учасником, а тільки спостерігачем, віддаленим у часі. Отож, допускаю, що вона просто підсіла.
Завтра знову рано вставати - 2 роботи. Вечеря приготована, а в четвер мабуть буде готувати Й.
Наша горлиця.
В них живуть дві собаки - великий чорний, якого взяли малим з притулку, там маленький волохань. Коли дивлюсь на цих собачат, то зразу згадую А.! Ми збираємось їхати 6 липня, вже точно! Я так надіюсь, що все буде добре і ми зможемо забрати А. і вона не буде сумувати.
В наш садок прилітає голуб. Спочатку пара намостила гніздо на даху будинку, але щось їх потривожило і вони його покинули. Але я купила корм для голубів і почала їх підгодовувати, коли виходжу з будинку, то шелепочу обгорткою для корму, голуб сидить на даху гаража та спостерігає, як тільки корм в мисці і я відійду, відразу летить і починає їсти. Мабуть мені здається, але він коли голодний, то кружляє над двором і туркоче якось ніби сердито... Хоча це не зовсім голуб, а насправді, здається це - горлиця. Й. вирішив, що я несправедлива до інших птахів та купив ще інший корм - насипає його на стіл в садку, туди прилітають птахи, але не часто, бо горлиця й там встигає перехопити.
Після прибирання я пообідала вдома і поїхала на другу роботу, там цілий тиждень три райони обслуговую. Приїхала трохи стомлена, але не так як раніше, коли в мене був старий район. Все таки зараз легше, а гроші майже ті самі. Чи може я стала сильніша.
Вмикнула релакс музику, а там такі гарні слайди з пейзажами, що страшенно захотілось кудись поїхати, але куди не поїдь зараз - скрізь купи людей товчуться, а хочеться так я на отих мальовничих слайдах - щоб нікогісінько навколо, тільки я та природа. Я - безнадійний самітник.
Прийшли поштою нові нитки, тепер довишиваю на костюм для ансамблю. А з Аліексперс - все застрягло і не рухається, як же довго все там....
Днями один мій товариш надіслав мені посилання на страшне! Це було відео з інстаграм, там дівчина з хлопцем лазять на хмарочоси і інші висотні обєкти, надзвичайно екстремально! Я спочатку хотіла вимкнути, а потім пересилила себе і додивилась до кінця, було дуже страшно, а потім я відчувала себе ніби я отримала дозу адреналіну, в голові ніби прояснилось, сильно билось серце, я стала якась зібрана і заповзята. Мене зачарувала ця дівчина, я почала кожен день дивитись її інстаграм, чекати нових постів, перечитувати старі, та коментарі до них. До навязливості. Голова моя каже мені, що це - самовбивці, питання часу скільки вони так полазять, мені здається, що щось з нею не так, не думаю, що людина може так бажати слави щоб наражати себе на таку небезпеку. Сподіваюсь також, що її батьки про це не знають, бо їх життя стало б пеклом. Але з іншою сторони, в ту хвилину, коли я закінчила дивитись її відео, я відчула що таке адреналінова голка, хоч я не була безпосереднім учасником, а тільки спостерігачем, віддаленим у часі. Отож, допускаю, що вона просто підсіла.
Завтра знову рано вставати - 2 роботи. Вечеря приготована, а в четвер мабуть буде готувати Й.
Наша горлиця.