Прокинулись ми сьогодні рано - в 7:00. Десь з пів години я висіла в фейсбуці - читала й лайкала політичні новини - яке пусте заняття, тішу себе тим, що телевізор я не дивлюсь і з ФБ я дізнаюсь новини! Потім прийшов електрик міняти якісь там лічильники. Когось потрібно було поздоровити в інтернеті з Днем народження, провести якісь банківські розрахунки, приготувати обід. Так бездарно був витрачений ранок.
Потім все пішло більш осмислено - я зайнялась іноземною мовою, а там і прийшов час їхати на роботу. Сьогодні було до моїх двох ділянок додолась ще одна, тому я повернулась біля 19:00. По дорозі з роботи, в парку, знайшла місце з моховиками, думаю, що набрала десь з кіло. Перебрала, відварила, завтра зтушу зі сметаною і відварю картопельки.
Так пройшов день. Сіла писати в щоденник десь годин в 22:00. Думала, що посижу в тиші запишу, що відбулося останні дні. Повинна я мати хоч годинку для себе? Але не всі ще вгомонились! Раптом з нашої худ. самодіяльності для Й. прислали 8 листків тексту для перекладу! І перекладати повинна, мабуть, я. Потім, через кілька хвилин подзвонила одна з учасниць і почала щось втирати Й....... ну, люблю я людей, що тарабанять серед ночі!
Саме головне! Ми привезли А.! Як нам це вдалося? Взагалі-то я не вірю своїм очам! Досить складна операція по вивезенню собаки з України через некомпетентність одного з лікарів ветеринарної медицини могла не відбутися зовсім.
Собаку ми знайшли випадково, в лісі, в віці біля 3 -х місяців. Зразу я прикіпіла до неї серцем і Й теж. Ми виришили, що б не сталося, ми її заберемо, але я не думала, що це затягнеться майже на рік.
Так як негайно вивезти її було неможливо, потрібно було знайти кого-небудь для перетримки. Спочатку я вирішила вмовити тата і це було помилкою. Тату неможливо довірити навіть червяка для виховання, а вже собаку з тонкою психічною організацією і подавно. Пожила вона там пару тижнів і тато знайшов (в його розумінні) чудовий вихід - він посадив її в безлюдному місці в так званий "вольєр" - собака там вила, скавчала і, взагалі, сходила з розуму. Я почала просити сімю сестри доглянути за нею. І, хоч у них там купа проблем вони згодились. Часу на собаку в них не було, кормили вони її непогано, вихованням її займались їхні дві дорослі собаки. Також проявились негативні моменти: виключно розумна, орієнтована на людей собака, 10 місяців, не вміє і боїться гратися, також після слова "фу" вона більше не підходить до того предмету яким цікавилась. Чомусь думаю, що за кожну спробу гратися чимось (а вони жалілися, що вона зїла і погризла взуття, тягала пластикові пляшки по двору і різні шмати) її карали і били. По-характеру вона надзвичайно вразлива, досить було зробити це кілька раз.... ось результат... а я просила купити їй іграшки....
Але, все ж, потрібно віддати належне, вони робили, що могли в тих умовах, а умови були надзвичайно несприятливі. Історія про те, що може зробити одна некомпетентна людина, що сидить роками на посаді, яку неможлиов обминуть.
Так от, найперше, що потрібно зробити, коли робиш документи для собаки, це - потрібно виписати паспорт.
Зазначу, до деякі моменти можна робити тільки в лікаря державної ветеринарної клініки. Як от, наприклад, виписати паспорт.
Далі буде...