За вікном прохолодний вечір.... час від часу з садка долинає спів ще непоснулих птахів, мерехтять ліхтарики, що спалахнули в лабіринтах саду як тільки сяка-так темрява опустилась на село. Камяний Будда тримає в своїх руках струмінь води через який пробивається світло. Мерехтять вогники в дзеркалі ставка, де, на дні сонно ворушать плавниками червоні, білі та чорні риби. Троянди хитають своїми чарівними голівками та тугими пупянками. Їх ніжний аромат можна відчути тільки, коли наблизишся впритул. Фільтр для ставка справно фільтрую воду і вона так натурально біжить, жебонить по камінчиках ніби справжній потічок. Спалахують одна за одною в таємничиій теміні Всесвіту зорі, та великий ясний місяць осяває згори бідних, багатих, щасливих і ні, здорових і хворих. Не хто що заробив, як казали нам малим наші батьки, а кому що дісталося. Так чи інак.
Хочеться запамятати цей день, в якому було так багато праці, рутини, але й подій, що трапляються надзвичайно рідко. Отримати громадянство іншох держави ніж та, де ти народилась, мовою якої ти розмовляєш... Чи люблю я цю країну? Що першим спадає на думку? Хочеться бути правдивим хоча б з собою, нарешті. Так, нагадує, ніби все моє життя я була на війні, плила через штормове море, вітер бив мене в обличчя, шмагав дощ, мій човник переживав катастофу за катастрофою. І, раптом, на горизонті зявився, у всьому блиску свого райського буття, чарівний тропічний острів.
Знаю напевно, що жити тут мріє маса людей. Але, ті одиниці щасливчиків, що потрапляють сюди часом відчувають, що зробили помилку. Що я? Мій особистий ураган раптом спинив свою руйнівну дію і я у затишній гавані. Як так трапилось, зробила я це сама? Часом здається, що так, а часом, що якась таємнича рука повернула моє життя і все змінила. Тепер - рямувати до нових вершин, нової мети, нових перемог і виконаних завдань - маленьких та великих.
Вже бачу як у підсумках року, які я планую записати, я відзначаю - отримала паспорт. Майже пять років я чекала на це, виконуючи малі і великі квести. Деякі все ще у процесі.
Що ж я хочу насправді. Ні, не так. Розставити пріоритети, зробити остаточний вибір.
Зараз надзвичайно важливим є закінчини з отриманням водійського посвідчення, як би прозаїчно це не звучало. Чим скоріше тим краще. Тоді залишиться тільки вдосконалювати мову. І життя засяє повнотою барвів.
Днями зробила корисне - призначила кожному дню тижня "справжню" мету. Але про це - наступним разом. Вже пізно, завтра знову день повний тяжкої рутинної праці.